Біохімічний аналіз крові

Загальний білок – цей аналіз показує загальний білковий обмін в організмі людини, стан і функцію печінки, нирок. Рівень загального білка в крові показує чи достатню кількість білка отримує людина з їжею, для підтримки нормальних фізіологічних процесів та чи правильно функціонує травна система, щоб забезпечити поглинання білків.

🔺 Загальний білок підвищений – гіперпротеїнемія – при зневодненні, що супроводжує хронічні запальні процеси; мієломній хворобі та хворобі Вальденстрема.

🔻 Загальний білок знижений – гіпопротеїнемія – при патології печінки, нирок та набряках, крововтраті, патології травлення, тривалих запальних процесах, онкології. Рівень білку знижується при недоїданні, голодуванні, неправильній дієті або втраті білків через нирки.
 

Альбумін – одна з основних та важливих фракцій загального білка. Завдяки альбуміну відбувається запобігання витоку рідини з кровотоку. Він також допомагає циркуляції гормонів, вітамінів та ферментів та інших речовин. Дослідження рівня альбуміну дозволяє лікарю оцінити стан роботи печінки та нирок. Причини зниження та підвищення альбуміну подібні загальному білку.

🔺 Альбумін підвищений – при зневодненні, що супроводжує хронічні запальні процеси та дуже часто підвищується при тяжкій діареї.

🔻 Альбумін знижений – може вказувати на дефіцит поживних речовин, особливо на недостатню кількість вживання білка в їжі. Знижується при захворюваннях нирок, при патології печінки (наприклад, жирова хвороба печінки, цироз, гепатит); при запаленні, гнійних процесах чи інфекціях: при запальних захворюваннях кишківника, при туберкульозі легень та інше.
 

Білірубін загальний та його фракції ( непрямий вільний – до 75% від загального, та прямий пов’язаний із глюкуроновою кислотою – 25% від загального). Призначається для виявлення уражень печінки різного походження, для виявлення Гепатиту та ступеня його тяжкості, захворювань пов'язаних з порушенням процесів кровотворення та жовчовивідних шляхів, а також при жовтяниці у немовлят.

🔺 Білірубін підвищений (гіпербілірубінемія) – підвищений загальний білірубін вказує на патологію печінки або нестачу вітаміну B12 в організмі. Збільшення непрямого білірубіну пов'язане з посиленим руйнуванням еритроцитів або збоями у транспортуванні білірубіну. Високий рівень прямого білірубіну говорить про труднощі у відтоку жовчі. Білірубін підвищується при таких захворюваннях: при механічній та паренхіматозній жовтяниці, гострому гепатиті, гемолізі (руйнування еритроцитів), холециститі, холангіті, гепатозі (жирова дистрофія печінки), жовчнокам'яній хворобі, тощо.

🔻 Білірубін знижений – зниження рівня білірубіну буває рідше. Зниження загального білірубіну може бути пов'язане з нирковою недостатністю, гострою формою лейкозу чи туберкульозом. Зниження прямого зв’язаного білірубіну при дефіциті ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази ( синдром Жильбера, при якому в печінці недостатньо ферментів для переробки білірубіну).
 

Трансамінази – це ферменти клітин печінки, які беруть участь в обміні амінокислот. В біохімічному аналізі крові вимірюються: Аланінамінотрансфераза ( АЛТ) та Аспартатамінотрансфераза (АСТ). Активність ферментів АСТ та АЛТ є важливими показниками здоров'я внутрішніх органів. Їх підвищення в крові може свідчити про порушення в роботі печінки, підшлункової залози чи серцевого м'яза. Зниження – трапляється рідше, ніж їх підвищення. 

 🔺 АЛТ підвищений – частіше вказує на ушкодження печінкових клітин: при гепатитах, жировій дистрофії печінки, цирозі печінки; також може спостерігатись при панкреатиті (особливо при загостренні).

🔺 АСТ підвищений – найчастіше пов'язане із серцевими патологіями (наприклад, інфаркт міокарда, міокардит), також може спостерігатись при панкреатиті (особливо при загостренні).

🔻 АЛТ та АСТ знижений – рідко виступає ключовим симптомом захворювання, проте може свідчити про загальні порушення метаболічних процесів або необхідність проведення додаткової діагностики. Зниження АЛТ та АСТ може бути при нестачі вітаміну B6, так як він є ключовим для синтезу цих ферментів. Можуть знижуватись при цирозі печінки на пізніх стадіях, при хронічній нирковій недостатності, при тяжких інфекціях та виснаженні організму, при атрофії м’язів.

Лужна фосфатаза та ГГТ ( гама-глутамилтрансфераза) – це також ферменти печінкових клітин (гепатоцитів), які локалізуються здебільшого в протоковій системі печінки. Є також фракція лужної фосфатази, що локалізується в кістках, кишківнику та плаценті. Аналіз на лужну фосфатазу допомагає виявити захворювання печінки, жовчовивідних шляхів та кісток.

🔺 Лужна фосфатаза підвищена – може бути ознакою дефіциту кальцію та фосфатів у їжі. Підвищується при механічній жовтяниці, жовчнокам'яній хворобі та при онкопроцесах, зокрема й кісток, хворобі Педжета, рахіт, цитомегалія (у дітей) - хронічне захворювання, викликане вірусом герпесу V типу). 

🔻 Лужна фосфатаза знижена – може свідчити про дефіцит цинку та магнію у раціоні. Знижується при плацентарній недостатності, при зниженні функції щитоподібної залози, при важкій анемії.

Гама- глутамілтранспептидаза (ГГТ) – фермент печінкових тканин, забезпечує транспорт амінокислот через клітинні мембрани. Разом із лужною фосфатазою, ГГТ є маркером вторинного холестазу (порушення відтоку жовчі). 

🔺 ГГТ підвищений – при захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів (особливо 

при механічній жовтяниці та цирозі), гострий і хронічний гепатит. Рівень ГГТ є підвищеним при зловживанні алкоголем.

🔻 ГГТ знижений – гіпотиреоз (зниження функції щитовидної залози), цироз печінки та інші.

Креатинін –  є побічним продуктом розпаду креатину (сполука, яка відіграє важливу роль у забезпеченні м'язів енергією) Креатин у м'язах фосфорилюється, утворюючи креатинфосфат, який служить резервуаром швидкодоступної енергії. Під час інтенсивної фізичної активності креатинфосфат віддає свою фосфатну групу для регенерації аденозинтрифосфату (АТФ) — основного джерела енергії для м'язового скорочення. Креатинін утворюється в результаті деградації креатину і виводиться з організму через нирки, тому його рівень у крові може свідчити про стан м'язового обміну або функцію нирок.

🔺 Креатинін підвищений – може бути ознакою переважання м'ясної їжі в раціоні. Показує на патологію нирок та печінки, буває при важких формах діабету та кишковий непрохідності, недостатності наднирників, при пієлонефриті (бактеріальна інфекція нирок),  при голодуванні, вагітності. Підвищується при сильних фізичних навантаженнях.

🔻 Креатинін знижений – може знижуватись при недостатній кількості білка в раціоні, при голодуванні, анемії, при прогресуючих захворюваннях нирок, при важких захворюваннях печінки та ін. Зниження рівня креатиніну в крові може бути також після прийому АКТГ (адренокортикотропний гормон). 

Сечовина – синтез сечовини в крові відбувається в печінці, де вона утворюється з аміаку та вуглекислого газу. Потім сечовина транспортується зі струмом крові до нирок, де проходить фільтрацію. Після цього вона виводиться із організму разом із сечею. Цей процес є життєво важливим для підтримки балансу азоту та запобіганню токсичному впливу аміаку на організм. Порушення синтезу або виведення сечовини може свідчити про патології, пов’язані з печінкою чи нирками. Надмірне накопичення сечовини в організмі може викликати набряки тканин органів: печінки, нирок, легенів, селезінки, підшлункової та щитовидної залози. 

🔺 Сечовина підвищена – при порушенні роботи нирок (пієлонефрит, аденома простати, сечокам'яна хвороба, пухлини нирок та гостра ниркова недостатність), посиленому розпаді білку (онкопроцесах, гостра жовта атрофія печінки), при зневодненні, при гіпертиреозі, лихоманці. 

🔻 Сечовина знижена – при захворюваннях печінки ( гепатит, цироз, печінкова недостатність, гостра гепатодистрофія, пухлини печінки). Також рівень сечовини в крові може знижуватись при голодуванні чи вегетаріанській низько білковій дієті, при синдромі мальабсорбції (порушеного кишкового всмоктування, що призводить до дефіциту всіх поживних речовин або тільки деяких: білків, жирів, вітамінів і мінеральних речовин).

Сечова кислота - речовина, з якої формуються солі урати. Сечова кислота є фінальним продуктом розпаду пуринових сполук (це хімічні речовини, які є будівельними блоками для ДНК і РНК; Пурини людина отримує з продуктами харчування, з високим вмістом білка).  Коли організм переробляє пурини, утворюється сечова кислота, більшість з якої виводиться із сечею. Підвищення або зниження рівня сечової кислоти в крові може свідчити про порушення обміну речовин або проблеми з функціонуванням нирок.

🔺 Сечова кислота підвищена – може бути ознакою надмірного споживання білків з їжею, при алкоголізмі, при прийомі сечогінних препаратів, при токсикозі вагітних, ожирінні, атеросклерозі. Підвищується при розвитку подагри, патології нирок (полікістоз, ниркова недостатність), при захворюваннях крові (лейкози, лімфома, мієломна хвороба, В12 дефіцитна анемія, при гемолізі, тощо), при інфаркті міокарду, діабеті, злоякісних новоутвореннях та інші.

🔻 Сечова кислота знижена – може бути ознакою недостатнього споживання білкової їжі. При прийомі атофану, АКТГ (адренокортикотропний гормон), антикоагулянтів та інсуліну. При хворобі Ходжкіна (лімфогранулематоз - злоякісне захворювання лімфоїдної тканини) та інші.

Калій – мікроелемент, що має важливе значення для водно-сольового обміну. Рівень калію в організмі залежить від того, скільки людина споживає його з їжею. Калій зміцнює імунну систему в організмі, сприяє стабільній роботі серця та нормалізації його ритму, покращує доставку кисню до клітин мозку, підтримує баланс рідини в організмі, сприяє виведенню токсинів, допомагає знижувати артеріальний тиск, забезпечує ефективне функціонування нервових і м'язових тканин, зміцнює імунну систему.  

🔺 Калій підвищений – гіперкаліємія – при передозуванні препаратами, що містять калій, при посиленому виході калію з клітин (травмування, опіки, краш синдром, гемоліз) та при патології нирок. 

🔻 Калій знижений – гіпокаліємія – при підвищенні альдостерону та недостатності інсуліну, харчування з низьким вмістом калію, тривалому застосуванні діуретиків (сечогінні препарати). До рівня калію в крові дуже чутливий серцевий м’яз - страждає проведення нервового імпульсу, що може призвести до зупинки серця. Може знижуватись при інтенсивних фізичних навантаженнях, стрессі, зниженні температури тіла.

Натрій – один з найважливіших мікроелементів в організмі людини, є антагоністом калію та головний катіон (позитивно заряджений іон) позаклітинного простору. Натрій має значний вплив на регулювання водного обміну, кислотно-лужного балансу, а також забезпечує нормальне функціонування нервової та м'язової систем. Завдяки балансу натрію та калію, в тілі здійснюється правильна робота серцевого м'яза та скелетних м'язів.

Натрій міститься в кухонній солі і надходить до організму з їжею. Відмова від споживання солі є небезпечним для здоров'я, вона необхідна для нормального функціонування організму. Обов'язково необхідно споживати невелику кількість натрію, згідно з даними ВООЗ, для дорослої людини – 5 г на добу. (1 ч.ложка). Але майже 90% українців споживають більше солі, прихованої у складі шкідливої ​​їжі.

🔺 Натрій підвищений – може бути ознакою надлишкового споживання солі, зневоднення або недостатньому надходження води в організм, при підвищенні альдостерону (гормон кори надниркових залоз, який регулює мінеральний обмін в організмі), при хронічних нефриту та гепатитах, цирозі, менінгітах та енцефалітах. 

🔻 Натрій знижений – знижується кров'яний тиск, нестача натрію може спровокувати м'язові судоми, непритомність, втрату апетиту, застійну серцеву недостатність, інсульт, набряки. Знижується при тривалому застосуванні діуретиків (сечогінні препарати), при нудоті, діареї, булімії, за надмірної пітливості. При захворюванні нирок, панкреатиті, перитоніті, непрохідності кишківника, печії. 

Загальний холестерин – один з показників ліпідного обміну, відноситься до складних 

ліпідів (группа жирів та жироподібних речовин, відмінною рисою яких є нездатність розчинятися у воді). Холестерин входить до складу клітинних мембран та гормонів, служить основою для синтезу вітаміну D, допомагає у засвоєнні вітамінів групи К, А та Е. Але є певні індивідуальні норми верхньої межі холестерину, що залежать від віку, статі та факторів ризику. Підвищений рівень холестерину є одним із ключових чинників ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Інші фактори ризику включають куріння, надмірне споживання алкоголю, жирної їжі, низьку фізичну активність, зайву масу тіла, високий артеріальний тиск, генетичну схильність, наявність кардіологічних проблем в анамнезі, цукровий діабет та зрілий вік.
 

🔺 Холестерин підвищений – провокує розвиток атеросклерозу та ризик серцево- судинних захворювань; спостерігається при механічній жовтяниці, патології нирок, гіпотиреозі (зниження функції щитовидної залози), інсульті, вірусних хворобах печінки, при недостатньому виробленні статевих гормонів, застої жовчі та інше.

🔻 Холестерин знижений – при туберкульозі, висипного тифі, гепатиті, гіпертиреозі, анемії, при інтоксикації, при безконтрольному прийомі ліків які впливають на ліпідний баланс крові та інші.

Ліпопротеїди (ЛП) – це транспортна форма ліпідів у крові, що забезпечує включення ліпідів плазми в обмін речовин. Всі ЛП мають у своєму складі одночасно тригліцериди, фосфоліпіди та холестерин, але в різній кількості. ЛП поділяються на кілька видів: Ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) - відомий як «хороший» холестерин, Ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ) - називають «поганим» холестерином, Ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) - призначається для оцінки ризику розвитку атеросклерозу, діагностики порушень ліпідного обміну та контролю за ефективністю дієти зі зниженою кількість тваринних жирів. ЛПНЩ, або бета-ЛП - найбільш атерогенні (схильність до розвитку атеросклерозу).

🔺 ЛПВЩ підвищений (ліпопротеїди високої щільності) – при ожирінні, діабеті, при патологіях щитоподібної залози та інших захворюваннях. Також може підвищуватись під час вагітності,  при систематичних фізичних тренуваннях, іноді- спадково. 

🔻 ЛПВЩ  знижений (ліпопротеїди високої щільності) – при атеросклерозі, холестазі (порушення відтоку жовчі), жовчнокам'яній хворобі. Може знижуватись у курців.  

🔺 ЛПНЩ підвищений (ліпопротеїди низької щільності) – може підвищуватись при надмірному вживанні їжі, що містить велику кількість тваринних жирів, схильність до розвитку патологій серцево-судинної системи, при цукровому діабеті, при деяких видах онкозахворюваннях та інші.

🔻 ЛПНЩ  знижений (ліпопротеїди низької щільності) – при розвитку гострих інфекцій, цирозі, гепатиті, анемії, при гіперфункції щитоподібної залози, при ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень).

Кетони – продукти розпаду ліпідів, що утворюються в печінці, за умови дефіциту вуглеводів, або порушення їх обміну. У нормі концентрація кетонів у крові та сечі знаходиться на мінімальному рівні. Кетонові кислоти є джерелом енергії для організму і в здоровому тілі ефективно переробляються та виводяться із сечею. Виділяють 2 типи кетонів, так звані, «голодні кетони» та «діабетичні кетони».
«Голодні кетони» утворюються навіть у здорової людини, наприклад, при тривалому голодуванні. Коли з їжею не надходить глюкоза, організму не вистачає джерел енергії, і він переключається на розщеплення жирових запасів, що призводить до вироблення кетонів.
«Діабетичні кетони» причиною їх вироблення є нестача інсуліну (гормон, який відповідає за транспортування глюкози з крові до клітин), тобто клітини не можуть ефективно використовувати глюкозу. Тому, організм, у пошуках джерела енергії, вимушений перейти на жировий метаболізм, а глюкоза накопичується в крові, що призводить до підвищення рівня цукру (гіперглікемії). За нестачі інсуліну кетони виробляються значно швидше, ніж організм здатний їх позбутися. В результаті кетони накопичуються, що призводить до негативних наслідків та симптомів. Цей стан називається діабетичним кетоацидозом і потребує негайного лікування.

🔺 Кетони підвищені – при діабеті (частіше 1 типу). При голодуванні чи строгих дієтах, при інтенсивних фізичних навантаженнях, при алкогольних отруєннях. При лихоманці, травмах чи післяопераційному періоді організм може витрачати більше енергії, що сприяє підвищенню кетонів. У деяких випадках у вагітних жінок може спостерігатися кетоз через зміни в обміні речовин або недостатньому харчуванні.

Глюкоза – простий вуглевод, який є основним джерелом отримання енергії для організму. Виконується для оцінки рівня цукру в крові. Поступає в організм з їжею при розщепленні сахарози, крохмалю або з запасів глікогену в печінці. 

🔺 Глюкоза підвищена – може підвищуватись при сильному стресі, при цукровому діабеті, при панкреатиті, при ожирінні, при патологіях щитовидної залози, тощо.

🔻 Глюкоза знижена – при порушеному харчуванні, голодуванні, при інтенсивних фізичних навантаженнях, алкогольній інтоксикації, при ендокринних патологіях, при хворобах печінки, 

Толерантність до глюкози – цей тест використовується для виявлення патології підшлункової залози та порушення вуглеводного обміну. Проводиться методом глюкозного навантаження. Беруть зранку натще першу пробу крові та визначають рівень глюкози, потім пацієнт приймає навантаження глюкози ( 1 г глюкози на 1 кг маси тіла), після чого протягом 3 годин проводиться дослідження зразків крові взятих: через 30 хв, 1 годину, 2 години та 3 години після прийому навантаження. На основі отриманих даних будується шкала – графік (глікемічна крива). ❗️ У здорової людини рівень глюкози через 2 години після навантаження має бути в межах норми.

Глікований або глікозильований гемоглобін (НbA1c) – показує середнє значення рівня глікемії за тривалий період, наприклад, останні три місяці. Норма у дорослих: 4-5.6%. Застосовується для діагностики діабету, в т.ч прихованого діабету, діабету вагітних , а також для контролю за лікуванням діабету. Рівень глікованого гемоглобіну 5.7- 6.4% вказувати на прихований, латентний, переддіабет; рівень 6.5% - діагноз діабету підтверджено. Понад 6.5 до 7.5% - субкомпенсований діабет. Підвищення більше 7.5%- декомпенсований, важкий діабет та високий ризик його ускладнень.

_____________________________________

❗️ ВАЖЛИВО: отже, як ви побачили зі статті, відхилення від норми лише одного показника може свідчити про різні захворювання. Лікар завжди зіставляє результати аналізу із симптомами та іншими обстеженнями (у разі потреби). І, після цього, лікар призначає ефективне лікування або направляє до вузькопрофільного фахівця. Тому,  якщо у вас є потреба обстежитися, або виникли питання – звертайтеся до сімейного лікаря або до педіатра та закликаємо Вас не займатися самолікуванням.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я!

✅ Сімейні лікарі та педіатри Амбулаторіі надають консультації (без декларації) на платній основі або безоплатні лікувальні консультації у необмеженій кількості із укладеною декларацією. Як укласти декларацію з сімейним лікарем або педіатром.