Розглянемо симптоматику тих видів головного болю, що у практиці зустрічаються найчастіше та мають свої особливості прояву. Більшість вторинних ГБ, що є наслідком іншого захворювання в організмі людини, за своїми проявами неспецифічні та потребують комплексного клініко-лабораторно-інструментального дообстеження у фахівця.
-
Мігрень – клінічно протягом нападу мігрені можна виділити ряд стадій, що поступово трансформуються одна в іншу:
-
продромальний період
-
«стадія аури»
-
власно ГБ
-
постдромальний період.
Продромальний період частіше виникає за декілька годин до нападу та може характерізуватися:
-
зниженням настрою
-
дратівливістю
-
надлишковою руховою активністю (ажитацією) чи навпаки переважанням процесів гальмування рухів
-
загальною слабкістю, нездужанням, зниженням концентрації уваги тощо.
«Стадія аури» найчастіше визначається зоровою симптоматикою:
потемніння в очах, «мерехтіння мушок», випадіння полів зору, «веселкові» плями тощо); рідше можуть турбувати парестезії обличчя (поколювання, затерпання, відчуття «повзання мурашок» язику та різних ділянок обличчя).
Головний біль частіше розпочинається з відчуття дискомфорту, що поступово трансформується у біль, який посилюється з перебігом часу. Розвиток головного болю відбувається протягом 30-60 хв; тривалість нападу – від декількох годин до декількох діб.
Типовим для мігрені є пульсуючий характер ГБ високої інтенсивності та однобічна локалізація (т.з. гемікранія), але у половині випадків мігрені визначається двобічна локалізація болю. Головний біль може супроводжуватися відчуттям нудоти та блюванням.
Часто на тлі нападу пацієнти визначають світлобоязнь (фотофобію), звукобоязнь (фонофобію), осмофобію (неперносимість різких запахів), втрату апетиту, озноб, підвищення температури тіла, пітливість, тахікардію, сухість у роті, відчуття нестачі повітря, пронос, рясне сечовиділення, сонливість (але часто пацієнти не в змозі заснути).
Постдромальна фаза характеризується вираженою загальною слабкістю, нездужанням, зниженням концентрації уваги, дратівливістю, тощо.
-
Кластерний (пучковий) головний біль – характеризується серією нападів головного болю високої інтенсивності, що повторюються протягом певного часу (т.з. кластерний період) та періодом ремісії (проміжок часу без нападів ГБ).
Особливість нападу кластерного ГБ полягає у швидкому його розвитку із досягненням піку інтенсивності болю приблизно через 10-15 хв та тривалістю в середньому 30-45 хв. Головний біль майже завжди однобічний. Найчастіше біль локалізується у ділянці очниці та скроні. Досить характерна наявність т.з. вегетативних симптомів на боці локалізації болю – сльозотеча, почервоніння кон’юнктиви ока, закладеність носу та/або ринорея, може спостерігатися опущення верхньої повіки (птоз) та звуження зіниці (міоз), почервоніння або збліднення обличчя, підвищена чутливість шкіри скальпу, тощо.
Характерним проявом кластерного ГБ є неможливість пацієнта зберігати спокій через високу інтенсивність больових відчуттів (пацієнти можуть стогнати, кричати, не можуть знайти положення тіла, що полегшує біль, ажитовані, іноді завдають ударів по протилежній частині голови з метою «переввімкнути» сприйняття больових стимулів). Після закінчення нападу пацієнти часто відчувають виражену загальну слабкість, нездужання, зниження концентрації уваги, дратівливість.
-
Головний біль напруги – найбільш поширений вид головного болю; характеризується двобічною локалізацією, легкою або середньою інтенсивністю, не посилюється на тлі фізичного навантаження, не супроводжується блюванням, але може бути присутніми легка нудота, фото- та фонофобія.
Пацієнти описують даний біль як стискаючий за типом «шолому» («шолом неврастеніка»). ГБ напруги може бути епізодичним з частотою нападів не частіше 15 днів на місяць та хронічним – частота нападів більше 15 днів протягом місяця.